– Сьогодні ми перебуваємо в умовах жорстокої війни, розпочатою росією. Український народ і профспілки зіштовхнулися з серйозними, небаченими до цього викликами. Трагічно і надовго змінилося життя та доля мільйонів людей в Україні.
Як змінилась робота профспілки сьогодні? Які пріоритетні напрями Ви вбачаєте в умовах війни?
Війна різко змінила вектор нашої роботи.
Проте, головним для нас залишається соціальний діалог, збільшення фінансування на сферу культури з державного та місцевих бюджетів, підвищення розміру заробітної плати працівника, недопущення посягань на трудові права працюючих під час війни, допомога членам Профспілки та ЗСУ, збереження членства у Профспілці та галузевого кадрового потенціалу.
Я хочу відмити дієвий соціальний діалог з нашим профільним Міністерством культури, а також з Держкомтелерадіо, Національною телерадіокомпанією України. Як показник, вже під час війни – з 2023-2024 рр. – нами підписано три галузевих угоди на період до 2029 р. Я вважаю, що це гарний результат взаємовідносин з нашими партнерами. Хочу наголосити, що в цих угодах закладені сучасні принципи соціального діалогу та соціально-економічного захисту працівників.
Вже повністю готова Галузева угода з Міністерством молоді та спорту, але поки що урядова сторона зволікає з підписанням цього документу.
Стало традицією листування з соціальними партнерами та участь представників Профспілки у робочих групах, нарадах з питань трудового та соціально-економічного захисту працівників. Впродовж 2024 р. ми неодноразово проводили робочі зустрічі з керівництвом Міністерства культури з обговорення питань організації роботи працівників галузі в умовах війни. Також за участі нашої профспілки ухвалена Стратегія розвитку культури на 2025-2030 роки та Операційний план реалізації Стратегії у 2025-2027 рр. Усі надані нами пропозиції були включені до Стратегії. Отже, нас почуто і я маю надію, що порушені нами питання щодо захисту трудових прав працівників галузі почнуть реалізовуватися.
А головним серед них є підвищення оплати праці нашим працівникам. У листах Профспілки до влади ми неодноразово наголошували, що заробітна плата працівників культури і спорту на сьогодні є найнижчою серед усіх галузей. Так, за підсумками 2024 року середня зарплата в газу культури, разом із сектором розваг, складала 13,1 тис грн. На сьогодні, посадовий оклад, як основна частина заробітної плати, встановлюється кожному працівникові у межах розміру тарифних розрядів, визначених урядовою постановою від 30.08.2002 р. № 1298, а вони не переглядалися з 2009 року. Заробітна плата некваліфікованого працівника і фахівця повністю зрівняна, оскільки в умовах війни, за відсутності фінансових ресурсів, у більшості громад доплати та надбавки виплачуються лише у мінімально граничному розмірі. Тому, працівникам з 1 по 14 розряд нараховується практично однакова зарплата на рівні мінімальної (8000 гривень). Також варто зазначити, що у нас майже 40% працівників працюють на неповний робочий тиждень, тому що місцеві органи влади, на жаль, мають інші пріоритети та здебільшого не дуже зацікавлені у розвитку культури. За таких обставин працівники культури практично опинилися за межею бідності. І це не зважаючи на те, що в галузі культури працює великий відсоток працівників з вищою освітою. Ця ситуація змушує кваліфікованих фахівців до виходу з професії, зміни сфери діяльності, а молодих спеціалістів взагалі не мотивує обирати фах у сфері культури.
Тому прийнята Урядом Стратегія розвитку культури як раз спрямована на те, щоб змінити ставлення до культури у державі, а також запровадити низку заходів для покращення фінансування галузі та збереження її кадрового потенціалу.
Першим кроком для реформування оплати праці працівників галузі культури, на думку Профспілки, має стати перегляд існуючої системи оплати праці працівників бюджетної сфери та впровадження нових галузевих тарифних сіток (створення системи оплати праці окремо для кожної бюджетної галузі), адже неможливо порівняти працю працівника культури, припустимо, з роботою освітян, чи медиків, оскільки така праця є різнорідною. Саме про це йдеться в одному з останніх листів до урядовців.
Також ми звернулись до Офісу Президента України з проханням приділити увагу виконанню деяких положень Конституції України, зокрема, заробітна плата працівника культури не корелюється із статтею 48 Конституції України: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї…» та статтею 29 Закону України «Про культуру», якою чітко передбачено, що «Оплата праці у сфері культури має забезпечувати створення належних матеріальних умов для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижності професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури». Ми сподіваємось, що глава держави дасть доручення КМУ переглянути відношення до рівня зарплат працівників культури. Крім того, Профспілкою подано до КМУ дві петиції з приводу необхідності підвищення зарплати працівникам галузей культури та спорту.
Профспілка постійно веде моніторинг ситуації з виплатою зарплат нашим працівникам. І на основі цього можу відзначити, що впродовж всієї війни в цілому заборгованості із заробітної плати не спостерігалось.
Проте, нам доводиться постійно тримати на контролі ситуацію із заробітною платою працівникам театрів Харківщини. Ми неодноразово звертались до керівництва області, КМУ, Президента України, навіть просили допомогти наших міжнародних партнерів, щоб сприяти у погашенні заборгованості із заробітної плати у цих закладах. У минулому році нам вдалося вирішити це питання. Проте, вже з початку цього року знову почались борги. Осередок Профспілки культури в регіоні організував та провів необхідну роботу: зібрали нараду за участі усіх вповноважених представників місцевої влади і як результат зараз вже вирішується питання погашення заборгованості та обговорюється, яким чином далі фінансувати працю працівників місцевих театрів.
– Одним з основних напрямів, що обрала профспілка, – допомога постраждалим у наслідок бойових дій спілчанам та військовослужбовцям, а також у форматі соціального діалогу йде боротьба за підвищення рівня оплати праці працівникам сфери культури, фізкультури і спорту.
Які дії Профспілки у цьому напрямку є найбільш ефективними?
– Наведу конкретний приклад, коли наше звернення отримало з боку влади очікуваної реакції: у відповідь на лист ЦК Профспілки до Володимира Зеленського щодо необхідності поширення дії постанови КМУ № 1286 «Деякі питання оплати праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти» в тому числі і на педагогічних працівників закладів мистецької освіти, з’явилась урядова постанова, якою рекомендовано органам місцевого самоврядування встановлювати доплату за роботу в несприятливих умовах праці педагогічним працівникам мистецьких шкіл, які утримуються з відповідного місцевого бюджету. І як результат, ряд громад Одеської, Рівненської, Львівської, Київської областей встановили такі доплати.
Ми увесь час тримаємо це питання на контролі. Перебуваючи у регіонах я зустрічаюсь з керівниками закладів культури, де ми неодмінно обговорюємо питання оплати праці працівників галузі культури, та вживаємо заходів з вирішення цього важливого для людей питання.
Слід зазначити, що у багатьох громадах, на жаль, в місцевих бюджетах не вистачає коштів на потреби галузі культури, звісно, в умовах війни є більш пріоритетні статті витрат. Однак, задля виконання урядової постанови за допомогою Міністерства культури це питання було порушене на засіданні Уряду. І наразі КМУ розглядає можливість запровадження нової бюджетної програми, яка б дала можливість надати місцевим громадам субвенцій з держбюджету для виплати надбавок працівникам закладів дошкільної, позашкільної освіти, в т.ч. і мистецьких шкіл, які фінансуються з місцевих бюджетів. Зараз проводяться розрахунки і ми сподіваємось, що за підсумками першого півріччя цього року ця програма буде запроваджена, що надасть можливість місцевим органам влади розпочати виплату надбавки нашим працівникам. У цьому я також вбачаю великий прогрес.
Друге з важливого – допомога працівникам, які зазнали втрат, або пошкоджень через бойові дії. Ми здійснюємо таку допомогу, шукаємо можливості щодо реабілітації наших працівників. Вважаю, що під час війни в цьому є важлива соціальна місія профспілок.
Ми регулярно надаємо допомогу працівникам, що постраждали від бойових дій. І в значній мірі це робиться за допомогою наших міжнародних партнерів: Міжнародної федерації акторів (FIA), Європейського регіонального відділення УНІ (УНІ-Європа) та ін. Завдяки цьому нами створено Фонд допомоги працівникам культури постраждалим від російської агресії. Спочатку повномасштабної війни нами надано допомогу працівникам галузі на майже 6 мільйонів гривень.
Робота в цьому напрямку триває, так нещодавно у квітні у Києві відбулась зустріч з представниками східноєвропейського Центру профспілкового органайзингу COZZ, що входить до глобальної профспілки UNI (Union Network International). Серед питань, які ми обговорили з нашими колегами, – участь Профспілки у реалізації Стратегії допомоги інвалідам та ветеранам війни, а також залучення їх до профспілкового членства.
Я маю надію, що одним із результатів реалізації цього проєкту буде створення на Волині осередку допомоги нашим ветеранам із залученням представника від профспілок для координації цієї роботи в регіоні. Зокрема, про це ми говорили під час мого відвідування Волинської області.
Хочу також запевнити, що усі заклади культури на місцях вже залучені до проведення реабілітаційної роботи для тих, хто пройшов війну. Працівники культури надають допомогу нашим ветеранам та особам з інвалідністю у реабілітаційних центрах та в закладах культури, проводять з дітьми ветеранів різноманітні конкурси та майстер-класи. Ці заходи, спрямовані на адаптацію даної категорії громадян до мирного життя, підвищення їх ментального здоров’я.
Також Профспілка опікується питаннями бронювання наших працівників, адже працівник культури – це унікальна професія. Наприклад, для того, щоб стати артистом, опанувати професію музиканта, або викладача закладу мистецької освіти, людина навчається з дитинства, розвиваючи свої здібності, а сьогодні таке становище у мистецькій освіти, коли наші викладачі мобілізуються на фронт. Захист Батьківщини, звісно, головне, але ми дбаємо про майбутнє України і ому запропонували КМУ, профільним міністерствам та Президенту внести до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» доповнення щоб надати можливість отримати бронювання педагогічним працівникам мистецької освіти. І нас почули, – за допомогою Мінкультури вже зроблено крок у цьому напрямку. Так у квітні на засіданні Уряду вже розглядалось зазначене питання, за підсумком чого внесено відповідні зміни до закону. Їх подано на розгляд Верховної Ради України і ми сподіваємось, що запропоновані нами зміни до закону будуть прийняті.
– Ознакою сьогодення також є те, що вплив культури на життя і розвиток суспільства є колосальним. Не дарма саме у часи війни Міністерство культури розробило, а КМУ ухвалило (у березні ц.р.) Стратегію розвитку культури до 2030 р., у обговоренні якої активну участь брали і спілчани.
Як Ви бачите участь профспілок у відродженні країни? Яким чином ви вже працюєте над цим?
– Мені імпонує, що ця робота нарешті визнана Урядом пріоритетною, а культура стратегічною галуззю. Зараз розробляються відповідні зміни до законодавства, які закріплять за сферою культури більш значущий статус, і в цьому також є внесок Профспілки. Впевнені, що це відкриє нові можливості для розвитку культури на місцях, приверне увагу до цієї сфери духовного та мистецького розвитку як з боку місцевої влади, так і меценатів.
Операційний план реалізації Стратегії розвитку культури, про який я згадувала на початку нашої розмови, включає такі порушені Профспілкою на етапі розробки документу проблемні питання: визнання культури пріоритетом національних інтересів України на законодавчому рівні, обов’язкове підвищення кваліфікації керівників та працівників закладів культури на регулярній основі, визначення кваліфікаційних вимог для управлінців сфери культури, оновлення Національного класифікатора професій у сфері культури (на сьогодні до нього вже включено ряд осучаснених професій в сфері культури), розроблення професійних стандартів для ряду професій, а саме – керівник бібліотеки, керівник мистецької школи, керівник мистецького ліцею (останнім часом були затверджені професійні стандарти “журналіст” та “бібліотекар”), розробка нормативно-правових актів для функціонування Центрів культурних послуг та ін.
На мій погляд, це свідчить, що наша Профспілка – повноправний партнер у розробці Стратегії. Варто зазначити, що культура розвивається саме в громадах, на місцях і ми як представники громадськості, здійснюємо постійний моніторинг ситуації в галузі та доводимо цю інформацію до центру й до Міністерства. В цьому, я також вбачаю участь профспілок у реалізації згаданої Стратегії.
– Як Ви оцінуєте ситуацію, що склалась навколо ФПУ, майна профспілок та тиску на профспілкових лідерів?
Яким чином сьогодні, в умовах системного тиску на профспілки, можна зацікавити потенційних членів профспілки, зокрема, молодь для діяльності у такій організації як профспілка?
– Ми обурені ситуацією навколо ФПУ та її лідера, це вдарило по іміджу профспілок. Тому ми закликаємо наших закордонних партнерів підтримати українські профспілки в такій скрутній ситуації, виявити солідарність з Україною. Вони – за нас і тому ми сподіваємось на якнайшвидше вирішення усіх цих проблем у правовому полі.
А суттєвим мотивуючим фактором для вступу в профспілку я вбачаю особисте спілкування з нашими спілчанами в т.ч. і безпосередньо у трудових колективах. Я постійно зустрічаюся з профспілковим активом в областях, лише у травні планую відвідати Чернігівщину, Львівщину і Закарпаття, де буду спілкуватись і з профспілковим активом і членами трудових колективів закладів культури та представниками місцевої влади.
Моє кредо – йти до людей, тому що відверта бесіда з членами профспілок в нашій роботі незамінна. Адже, всі ми – команда, де немає «своїх» і чужих». Кожен з нас – сильний і освічений, важливий і незамінний. Кожен є невід’ємною частинкою того культурного пазлу, без якої не можлива емблема нашої Профспілки.
Дякую кожному і кожній за мужність, стійкість та роботу на збереження нашої організації.
Бесіду вів Олексій Корецький,
пресцентр ФПУ
